КОЛИ В ДЕВ'ЯНОСТОМУ УЗБЕКИ...

Коли в дев'яностому узбеки різали  росіянам  голови в Фергані – росіяни мовчали.

Коли в 92-ому рубль перетворився на сміття, а чечени підняли на ножі перших руськоязичних - вони мовчали.

Коли в 95-ому олігархи скупили за безцінь державні компанії, а ополченці Ічкерії пустили Майкопську бригаду на м'ясо - вони мовчали.

Коли в 98-ому стався дефолт, а через рік упали московські висотки - вони мовчали.

Вони мовчали в 2000-ому коли втонув КУРСЬК.

І в 2002-ому коли в передсмертній агонії забився Норд-Ост.

В 2004-ому коли двісті дітей не повернулося з лінійки в бесланській школі вони також мовчали.

Вони мовчали після трагедії на Ульяновській шахті в 2007, під час війни з Грузією в 2008, після сафарі майора Євсюкова в 2009 та терактів в метро 2010.

А в 2014 Владімір Владіміровіч вийняв хуя з їхнього колективного рота. І вони суголосно завили про.  НАШКРИМ, одеську хатинь, розіп'ятого хлопчика, згвалтовану корову, жителів Донбаса та згвалтовану епілептичну пенсіонерку.